Начебто – зовсім просто

Забути, все зайве викинути.

Ти майже такого зросту,

Щоб легко було – звикнути.

Я бачила – десь у снах,

Не знаючи, не чекаючи,

Та все ще я сплю сама,

Думками себе огортаючи.

Навіщо приходиш ти,

Якими шляхами крадешся?

Вже досить в мені рости -

Верхівка дістала серця,

Лоскоче. І я сміюсь,

Інакше до сліз доводиш.

Я майже тебе не боюсь,

А ти дуже тихо ходиш,

Так тихо, як янгол шепче,

Що дивиться мені в очі.

Ще буде наш літній вечір.

Ще буде… як я захочу.